У новому епізоді авторської флагманської програми Анатолія Анатоліча — “Коли я був маленьким” героїнею випуску стала співачка alyona alyona, яка розповіла про своє безтурботне й водночас важке дитинство.
«Коли я був маленьким» — це більше, ніж просто шоу про спогади. У студії, де між співрозмовниками велика відстань, лунають ще більш відверті історії з дитинства. Ведучий проєкту Анатолій Анатоліч у новому випуску поспілкувався з українською реперкою та авторкою пісень, яка минулого року представляла Україну на міжнародній арені “Євробачення” разом із Jerry Heil — alyona alyona.
alyona alyona почала свою історію з безтурботного дитинства, проведеного в селі. Прості радощі літніх днів — ігри, купання, вечори на лавочці з бабусями — дарували почуття щастя.
«Я б хотіла прожити ще раз будь-який літній день, коли зранку прохолодно, горлиці воркують, а мама насипала сніданок. Весь день ми бігали в козаки-розбійники, купалися у ставку, поки пальці не ставали синіми. Вечорами бабусі збиралися на лавочках, а ми крутилися поруч і слухали їхні розмови. Це був справжній кайф, якого зараз так не вистачає.»
Родина реперки не мала коштів, тому її мамі доводилося шити їй речі самостійно:
«Мої батьки працювали на цукровому заводі, де зарплату часто затримували і платили цукром. Мама шила мені одяг сама, бо грошей не було.»
Однією з болючих тем було вживання алкоголю в сім’ї — alyona alyona розповіла, як це впливало на атмосферу в домі.
«У нашій сім’ї була проблема з алкоголем. Мій дідусь усе життя вживав, хоч і був радіотехніком, ремонтував телевізори. Людям часто не вистачало грошей оплатити послуги, тож приносили пляшку як плату. Це призводило до того, що пляшка за пляшкою стала своєрідним фоном нашого життя. Але в нашій сім’ї не було насильства, не було сокир і біганини з криками — лише тихий, непомітний біль. Та в дитинстві я цього особливо не відчувала як чогось страшного.»
У школі її ображали через зайву вагу, це було болісно для неї, проте вона завжди намагалася ігнорувати булінг, через що закривалася в собі:
“Коли я переїхала до гімназії, там було мало дітей, і з повних — я була єдиною. Вони сміялися, обзивали мене “жирухою”, казали, що я не влізаю в костюм, що він лопне на мені. Я намагалася ігнорувати це, відвертатися, намагалася говорити з кимось, але всередині це дуже боліло. Часто йшла додому і прокручувала ці ситуації в голові, ніби пережовувала ментальну “жувачку”. І ця біль перейшла навіть у мої дорослі стосунки з собою.”
Проте її порятунком була сцена:
“З дитячого садка я дуже любила співати. Там була пісня, яку я слухала так часто, що навіть плакала — вона була сумна і зворушлива. В школі я постійно виступала, співала українські пісні, писала власні тексти і брала участь у творчих вечорах. Мій перший реп я зачитала приблизно у дванадцять років. Сцена стала для мене місцем порятунку, способом побороти свої комплекси. Кожен виступ додавав мені сили, впевненості, допомагав бути собою і відчувати себе вільною. Я щиро любила цю можливість говорити своїми словами і ділитися емоціями з людьми.”
У вже старшому віці alyona alyona себе прийняла, та навіть чула, що інші дівчата хочуть бути як вона:
«Я важила на 30 кг більше, худнула, знову набирала — це був складний період. На випускному важила близько 120 кг. Я прийняла себе такою, яка є — хоч це було і не просто. Мені казали модельні дівчата: “Я хочу бути як ти”. Я думала: “У тебе все є, просто йди на сцену, тебе вже всі люблять.”»
Її історія — це приклад сили прийняття себе і натхнення не здаватися, навіть коли життя підкидає випробування. Вона доводить, що справжня краса — у щирості і впевненості бути собою.
Дивіться повну історію за посиланням
