Олена Лавренюк: "Зізнаюсь: ненавиджу куховарити"

У великому інтерв’ю тижневику “Отдохни” українська актриса відверто розповіла про кіно-індустрію під час карантину, розподіл домашніх обов’язків в сім’ї т поділилась думками про зміну зовнішності. Повне інтерв’ю читайте у випуску #30.

• Олено, щойно ти почала працювати над власним проєктом — міні-серіалом “Кава з кардамоном” — як трапився карантин. Розкажи детальніше про серіал, на якій стадії він зараз знаходиться, коли планується прем’єра…

«Кава з кардамоном» – проєкт, у якому я працюю не лише як акторка, а і як продюсер. Це екранізація національного бестселеру Наталії Гурницької «Мелодія кави у тональності кардамону», 10-серійна костюмована історична драма, що розповідає пристрасну історію кохання одруженого польського шляхтича та молодої української дівчини. Окрім серіалу ми також плануємо зняти повнометражний фільм. Зараз у нас дуже активна стадія передпродакшену: ми обираємо акторів, дописуємо сценарій, разом з художниками ведемо величезну роботу над костюмами, адже хочемо в точності відтворити Західну Україну XIX ст.

• Чи виникали у тебе коли-небудь думки змінити щось у своїй зовнішності? Чи ти завжди приймала себе такою, яка є?

Мені здається, що старшою я стаю, то більше приймаю себе такою, яка є. Звісно, коли мені було 16-18, весь час щось не подобалося: хотілося бути вищою, худішою, а коли схудла – захотілося форм (усміхається). Одним словом, це вічний процес, коли тобі хочеться щось покращити. Наразі мені комфортно і добре бути собою. Я намагаюся максимально доглядати за собою, але змінювати щось кардинально точно не хочу.

• Тебе можна назвати хорошою господинею, чи часу на приготування їжі та інші хатні справи в тебе немає? Як ви в сім’ї розподіляєте обов’язки по господарству?

Зізнаюся: ненавиджу куховарити (сміється)! Тому, мабуть, я погана господиня, якщо ми беремо до уваги класичне уявлення про таку. Але, дякувати Богу, ми живемо не в середньовіччі, і зараз жінки саморозвиваються і можуть дозволити собі не займатися хатніми справами – це може робити хтось інший. Звісно, якщо у кого є на це бажання, і кому подобається – це класно, я інколи навіть шкодую, що в мене немає таланту до приготування їжі, і в мене це погано виходить.