21 Лютого 2022
views 5

Яніс МакДевід: як без рук та ніг підкорити Кіліманджаро

Сьогоднішній «Зе Інтерв’юер» – про жагу до життя. Герой випуску – Яніс МакДевід. І це той випадок, коли слово «герой» вживається у своєму найкрутішому сенсі. Яніс народився без рук та ніг, але активності його життя могли б позаздрити безліч людей. На сьогодні хлопець є амбасадором UNICEF, керує власною автівкою, відвідує екзотичні місця планети та навіть піднявся на Кіліманджаро!

Як так сталося, що Яніс не має рук та ніг? Чому він зростав у прийомній родині, але не тримає образ на рідних батьків? Чи стикався з булінгом у школі, та як подолав суїцидальні думки? Як влаштований його побут, і хто допомагає йому під час подорожей? Яка мета його візиту в Україну, та про що Яніс говорив в українському парламенті?

Хлопець без рук та ніг поділився досвідом з українським парламентом
Яніс МакДевід: “Юнісеф запросив мене в Україну. Щоб взагалі розпочати тут обговорення інклюзії, дати цій темі старт. […] Оскільки суспільство і досі накладає стигму щодо людей з інвалідністю – тут, у цій країні. Також необхідні зміни на законодавчому рівні, потрібні кращі закони на підтримку батьків, які мають дітей з інвалідністю. Але я також чув, що певні кроки відбуваються вже зараз. І власне, що я роблю, що є метою мого коротенького візиту – надати позитивний приклад і показати людям: якщо ви будете діяти інакше, тоді є великий потенціал, що всі зможуть бути рівними в суспільстві”.

Як Яніс МакДевід без рук та ніг підкорив Кіліманджаро
“Я був там не на кріслі, але я був там в компанії моїх друзів. Їх було четверо. Тож я був такий ніби “турист з рюкзаком”, адже саме в рюкзаку одного з моїх товаришів я і пересувався. Саме так – я був у рюкзаку, тож мій друг підняв мене на верхівку. Це був дуже крутий і дуже цікавий проєкт. Адже для них це був фізичний виклик, а для мене та усіх нас це був ментальний челенж. Сфокусуватися виключно на верхівці Кіліманджаро”. 

Як Яніс МакДевід без рук та ніг керує автівкою
Яніс МакДевід: “Я зустрів одного хлопця, який заснував компанію в Німеччині, яка адаптує автівки для людей з інвалідністю. Це їхня мета. І я зустрівся з ним, і я був дуже збуджений, адже я дізнався від нього, що я все ж таки зможу мати власну автівку. І він був першою людиною в моєму житті, хто подивився на мене та сказав: “Ну, сто відсотків я дати не можу, але думаю, що зможу переробити машину під тебе і ти зможеш керувати ”. Ти можеш лише уявити, наскільки я був щасливий? Мені тоді було 15 років, звичайно, мені довелось почекати, коли мені виповниться 18, щоб я міг керувати сам. 

Чому Яніс МакДевід вдячний, що рідні батьки віддали його в прийомну родину
Яніс МакДевід: “Коли я тільки-но народився, не було чітко зрозуміло, що в мене немає рук та ніг. Тож спочатку мої батьки не знали цього. І лікар моєї мами був не найкращим спеціалістом. Тож коли я народився, мої батьки були здивовані, що їхня дитина не має рук та ніг. і звичайно, вони були до цього не готові. І це важливий момент: не було так, що мої батьки вирішили просто мене віддати в якусь установу. Це не те, що вони зробили. Вони вирішили: “окей, ми маємо бути абсолютно впевненими, що зможемо знайти прийомну родину, яка дійсно здатна правильно виростити нашого сина. І я їм за це дуже вдячний. […] Адже вони зробили найкраще. І це найголовніше – зробити те, що найкраще для дитини. Не найкраще для себе, а саме для дитини”.

Яніс МакДевід: “Батьки підтримували мене, не підтримуючи”
“Коли я зростав, батьки навчили мене підніматись сходами без сторонньої допомоги, Ми тоді також жили в домі без можливості використати крісло, і батьки підштовхували мене: “ти маєш знайти спосіб”. Мої батьки … вони справді влаштовували мені челенжі. Наприклад, коли я хотів попити води, вони ставили переді мною склянку і казали: “пий”. Пробуй! А коли склянка розбивалась, ми брали нову”.

Свіжі новини